Як задовбали ці тупі правила – не їсти кота, не бити посуд, не їсти кота. (Альф)

Частина перша.

На перший погляд, правила психологічного консультування є аж занадто очевидними та природніми, щоб про них була потреба говорити.
Але.

Принцип конфіденційності? Ніби-то очевидно до нестями, психолог навіть прізвища у Вас не запитає, і назватись Ви можете Джоном замість Сильвестра, і паспорт пред’являти не треба, і довідку з ЖЕКу про склад сім’ї психолог не попросить, все зрозуміло. А чи знаєте Ви, що це правило має у собі ще й таке дивне підправило – коли психолог зустріне Вас у місті, він зробить вигляд, що Вас не знає і не привітається з Вами, хіба що Ви самі виявите ініціативу. А тому що – конфіденційність.

Принцип добровільності? Ну, ніби ж так. Знову все просто і зрозуміло, насилля у нас взагалі карається кримінально. Тільки чому цей жорстокий психолог на моє «Альо? Це психолог? Я хотіла би записати до Вас свого чоловіка» дивно відповідає «А чому чоловік сам не дзвонить?». То ж хіба не зрозуміло, що чоловік сам не вважає, що йому потрібна допомога, але ж збоку видніше. Так от ні – той, хто звертається, той і отримує допомогу. А тому що – добровільність.

Далі буде.